Procura

“НІМЕЦЬКУ СІМ’Ю, В ЯКІЙ ПРАЦЮЮ, ВВАЖАЮ СВОЄЮ ДРУГОЮ РОДИНОЮ” – ОПІКУНКА ЛЮБОВ БУЙВАЛОВА

“НІМЕЦЬКУ СІМ’Ю, В ЯКІЙ ПРАЦЮЮ, ВВАЖАЮ СВОЄЮ ДРУГОЮ РОДИНОЮ” – ОПІКУНКА ЛЮБОВ БУЙВАЛОВА

“НІМЕЦЬКУ СІМ’Ю, В ЯКІЙ ПРАЦЮЮ, ВВАЖАЮ СВОЄЮ ДРУГОЮ РОДИНОЮ” – ОПІКУНКА ЛЮБОВ БУЙВАЛОВА

Опікунка Любов Буйвалова – жінка з великим серцем, щирою душею і неабиякою рішучістю. Свого часу, коли їй запропонували роботу в опікунстві, вона за 3 години після отриманої пропозиції уже їхала до Німеччини. У цій країні  полтавка працює опікункою втретє. Запровадила  в німецькій родині розпорядок дня, який допомагає в роботі і їй, і дуже подобається підопічній.

В німецькій сім’ї опікунку люблять, поважають та чекають кожного її приїзду. А вона, своєю чергою, вважає їх своєю другою родиною. Про це вона розповіла в інтерв’ю.

Коли мені сказали: є робота, але виїжджати потрібно сьогодні, відповіла: «Згодна, я вже готова».

 Пані Любов, Ваше рішення стати опікункою було спонтанним, а чи спланованим?

Рішення було продуманим. Я пенсіонерка,  мені 60 років. Працювати і  добре заробляти в такому віці в Україні я не можу – ось і вирішила стати опікункою. По – перше, в Німеччині ця робота добре оплачувана, як за українськими мірками. А по – друге, я вже мала досвід – доглядала своїх батьків, та й німецьку знаю. Ось так все й склалося.

Чи довго Ви чекали пропозицій щодо роботи?

Мій випадок незвичайний (принаймні, так мені сказали співробітники українського офісу PROCURA).  Коли  я звернулася в цю фірму,  тоді всі вакансії у них були для опікунок із вищим рівнем німецької, ніж у мене. А працювати дуже було потрібно (я вже й валізу зібрала)! І я вирішила прийти  в офіс, який знаходиться в моєму місті – Полтаві. Так «зійшлися зорі», що саме на той час у них з’явилася термінова вакансія.  Мені сказали: «Є робота, але виїжджати потрібно сьогодні». Відповіла: «Згодна, я вже готова». Ось так, об 11 годині мені запропонували вакансію, а о 14 я вже сиділа в автобусі і від’їжджала з Полтави до Варшави.

Як зазвичай проходить Ваш день опікунки?

Він минає дуже швидко. Я доглядаю за фрау Розалі, вона дуже хвора та слабка. Перенесла інсульт, і одна частина її тіла паралізована. Тож, як ви розумієте, вона не може сама вставати, вдягатися, сидіти, пересуватися та їсти. У неї немає ковтального рефлексу – треба годувати штучною їжею. Доводиться багато допомагати їй.

Вдень потрібно з нею гуляти та займатися фізкультурою. Крім того, ми маємо багато ігор для розумового розвитку, часто граємо – це дуже цікаво. І це також один із моїх обов’язків. Ми дуже потрібні хворим людям.

Напружену ситуацію перевела на жарт – і  це подіяло.

А який характер у Вашої підопічної?

Фрау Розалі має гарну вдачу. Незважаючи на хворобу, вона любить спілкуватися і має багато друзів. У неї троє дорослих дітей та п’ятеро внуків, які часто навідують фрау і дуже добре ставляться до мене.

В цій сім’ї всі гарно співають. Коли збираються всі разом, я із задоволенням слухаю їхні пісні та різні розповіді. Це стимулює вивчати німецьку мову.

Загалом я вважаю їх своєю другою родиною. Фрау Розалі говорить, що зараз у її житті немає важливішої людини, ніж я.

Коли я їхала в Україну, просила , щоб поверталася. І ось я знову тут.

Такі дружні стосунки у вас склалися із самого початку роботи, чи був період «притирання» ?

Ой, що ви! Всі ми живі люди, і кожен має свій характер. Та в роботі опікунки треба мати витримку і терпіння. Пригадую, на початку своєї роботи  нам складно було порозумітися. Фрау  Розалі була дуже вимогливою. Вона хотіла, щоб я постійно була біля неї й не відходила – я  не могла навіть піти приготувати їсти.   Над її ліжком висить кнопка виклику, без якої вона жити не може. Тільки – но я з кімнати за двері – вона тисне на кнопку, і дзвінок дзвенить в моїй кімнаті. Мене це дещо дратувало. Я говорила їй, що не можна так часто дзвонити, але це не допомагало. В черговий раз, коли вже назрівав конфлікт, я неочікувано цю напружену ситуацію перевела на жарт. І це подіяло. Фрау розсміялася, і після цього перестала  дзвонити. Коли потрібно, кличе мене вголос – і я приходжу.

Чітка організація дня дуже подобається фрау!

Кажуть, саме Ви запровадили в цій родині графік розпорядку дня для своєї підопічної.

Так, у нас є такий графік розпорядку дня, який я склала, і він допомагає мені в роботі. Підопічна теж звикла до цього графіка. Вона знає, що, наприклад, о 8 – ій в неї підйом, ранкові гігієнічні процедури, зарядка. До речі, до фрау приходять із служби опіки, проводять різні вправи, – я дивлюся і вчуся, щоб потім повторити. Нехай наші підопічні будуть здорові та довго живуть!

 Відповідно до графіка, жінка дивиться на годинник і вже чекає, що  о 15 годині в нас починається період активного відпочинку. Я обов’язково зайду до неї й підніму з ліжка.  Ми підемо на прогулянку, будемо грати в ігри, пити чай. Така чітка організація дня дуже подобається фрау!

 Родина задоволена Вашою роботою. А що допомагає Вам якісно її виконувати?

Напевно…  моя совість. Люди добре ставляться до мене, в усьому допомагають, платять гроші, які в Україні мені не заробити. Так, це совість перш за все. Я інакше працювати не можу.

 Тим, хто збирається на роботу до Німеччини, мова дуже потрібна

 Що найскладніше для Вас у роботі опікункою?

Оскільки я працюю втретє, то вже навчилася добре справлятися з підйомником, піднімаю ним з ліжка підопічну, саджаю на ролятор. Можу годувати її через крапельницю. З цим проблем немає.

А найскладніше, напевно, мова. Хочеться більше знати слів, щоб розуміти та говорити німецькою. Такий приклад. Біля ліжка фрау Розалі стоїть столик з ліками. Інколи буває, що вона просить щось мене, а я не зовсім розумію. Все по черзі піднімаю і показую їй, а вона: ні, ні, ні. Піднімаю градусник – так, говорить вона. Тобто, це зайняло часу, а якби я знала одразу, то все було б набагато швидше. Хочу сказати тим, хто збирається на роботу до Німеччини: мова дуже потрібна.

Працюючи в Німеччині і спостерігаючи за тамтешнім життям, що  нового Ви  відкрили для себе?

Насамперед, як піклуються в цій країні про людей літнього віку! До хворої щодня приходять медпрацівники, в домі для догляду за нею є всі необхідні пристосування, все продумано до дрібниць: ліжко для хворого, крісло, туалетний стілець, підйомник – багато є чому здивуватися і повчитися.

В Німеччині багато людей у віці відвідують спортивні зали, басейни, їздять на велосипедах, ходять на екскурсії.

Я ніколи не думала, що людина в 90 років може сідати за кермо автомобіля. Це дуже здивувало мене! Друзі моєї підопічної запитували,  чи маю я авто і чи можу їздити. Я кажу: ні, а вони дивуються.

В магазинах приймають пластикові пляшки з-під води та напоїв, жерстяні банки. Дуже розвинена система продажів через інтернет – магазини, діють різні скидки, дешеві продукти харчування. Сміттєві відходи – і ті потрібно сортувати, а стаканчик з-під йогурта помити і викинути. На велосипеді треба їхати в захисній касці. Про все це знають навіть діти. Ось такі німці.

 Я працюю не лише заради себе, але і заради всієї своєї родини.

Чи часто сумуєте за домівкою і як справляєтеся в цьому випадку?

У мене двоє дітей і двоє внуків. Часто дуже сумую за ними! Вони не забувають мене, часто телефонують – я їм також, коли є вільний час.

Інколи прошу німецьку родину повезти мене до міста. Мій сум швидко минає, коли я купую подарунки для своїх рідн6их. Коли я приїздю додому, всі вони приходять до мене, – і для кожного в мене щось є. Я люблю всіх радувати подарунками. Я працюю не лише заради себе, але і заради всієї своєї родини.

Порадьте, будь ласка, тим, хто тільки збирається на роботу до Німеччини: як стати хорошою опікункою і які якості потрібні для цього?

Спочатку треба добре зважити свої можливості і готовність працювати. Запитати у себе: чи зможеш ти там, де треба, змовчати, чи зможеш співчувати іншому як своїй близькій людині. Це нелегка справа – працювати опікункою. Потрібно мати велике терпіння, співчуття та комунікабельність. Як і кожна жінка в себе вдома – ти маєш бути привітна, акуратна, відповідальна, завжди з посмішкою, Хороший настрій допомагає в роботі! А головне – мати бажання працювати.

 

                                                                                             Записала бесіду  Тетяна Кружко

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

ЦЕЛЛЕ – МІСТО ФАХВЕРКОВИХ БУДИНКІВ

ПОЇХАЛА ЗАРОБЛЯТИ, ЩОБ ВРЯТУВАТИ БАТЬКА

10 ПОРАД ОПІКУНЦІ: ЯК ПРОВЕСТИ ЦІКАВО ВІЛЬНИЙ ЧАС З ПІДОПІЧНИМ

Залишити коментар

*Ваш e-mail не буде публікуватися на сайті

Закрити меню

ХОЧЕТЕ ПРАЦЮВАТИ ОПІКУНКОЮ В НІМЕЧЧИНІ?
Залиште свій номер – і ми зв’яжемося з Вами.