Прокура

Хочу розвіяти стереотип: працювати опікункою – зовсім не принизливо, – Наталія Очкань

ВІДКРИТА ВАКАНСІЯ!!!

СТАВКА EUR/МІС
Хочу розвіяти стереотип: працювати опікункою – зовсім не принизливо, – Наталія Очкань

Хочу розвіяти стереотип: працювати опікункою – зовсім не принизливо, – Наталія Очкань

Майже половина опитаних українців, за даними соціологічного дослідження, хочуть їхати заробляти за кордон. 72% із них назвали основним мотивом можливість заробити більше, ніж це вдається їм в Україні. Серед інших причин – необхідність заробити на конкретні цілі: житло, лікування родичів, навчання дітей, накопичення стартового капіталу для відкриття власного бізнесу.

Героїня нашої розповіді – Наталія Очкань – теж зважилася на заробітчанство за кордоном:  в Німеччині працювала опікункою.  Далі – її історія, записана з перших уст.

Я, журналістка, ніколи не думала, що стану опікункою

Останнім часом я кардинально змінила уявлення про роботу опікунки. У нашому суспільстві існує стереотип, що це принизливо. Це зовсім не так – в цьому я  переконалася на власному досвіді.

Ніколи не думала, що й сама освою цю професію.  Раніше і я вважала, що вона для тих, хто без освіти – з огляду на тиж жінок, які раніше масово їхали до Італії.  А я, педагог і журналістка, з року в рік сподівалася на гідну зарплату  в Україні.

 Підростали діти, а з ними – й матеріальні потреби. Цього року мій старший син закінчує школу, планує здобувати освіту в Чехії. Зрозумівши, що ні я, ні чоловік не можемо фінансово забезпечити його навчання, я почала задумуватися про роботу за кордоном. Зокрема, опікункою в Німеччині. Про жінок, які їдуть туди заробляти,  я багато чула від своєї приятельки з полтавської агенції по працевлаштуванню «Procura».

Почала «приміряти» на себе цю роботу.  Переваги – безкоштовне проживання, харчування і «чистими» на картку зарплата, яку я не можу отримати ні в Україні, ні в Польщі. Чому б і ні?

Налаштовувала себе, що буду служницею

В родині підтримали мій намір, і я почала готуватися. Насамперед, стала поновлювати в пам’яті німецьку, яку добре знала зі школи, вивчала в інституті, пройшлася в Ютубі курсом Дмитра Петрова. Крім того, як амбіційна в житті людина, налаштовувала себе психологічно, що буду служницею, людиною нижчого класу. Нічого, думала, пару місяців витримаю! 

Перед самим від’їздом стало так лячно – боялася міняти усталений спосіб життя. Але  водночас усвідомлювала: якщо зараз не поїду, то не дам синові шансу на навчання за кордоном… І от я в Німеччині. 

 Для мене готували,  сервірували стіл

Те, чого я боялася найбільше, виявилося далеким від моїх очікувань. Я була вражена тим, як мене прийняли в німецькій родині, як про мене турбувалися! Зокрема, для мене готували,  сервірували стіл. Дуже дивувало те, що все це робить чоловік, господар дому Юрген Майєр.  Якби мене запитали, чи є ідеальні чоловіки, я б упевнено відповіла, що знаю такого.  Його дружина, за якою я доглядала, прикута до ліжка. Гер Юрген, як кажуть у нас, просто пилинки з неї здуває. І це при тому, що вони живуть разом понад 50 років! Головним для нього було – щоб я добре доглядала за фрау Карін.

Від несподіванки мало не випустила з рук склянку

 У фрау Карін травмований хребет, у неї деменція – жінка живе у своєму внутрішньому світі. Вона рідко кому посміхається (якщо робить це, то це означає, що в неї все добре) і не розмовляє. Незважаючи на це, з нею я постійно говорила (з іншими дещо комплексувала). Розповідала, скажімо, яка на вулиці погода, яка гарна природа біля річки, де я гуляла, що я робила сьогодні. Щодня у догляді за фрау ми разом з її чоловіком проводили їй гігієнічні процедури,  я міряла  тиск, годувала її. Коли Карін не хотіла їсти, пояснювала: Юрген старався готувати, тож він дуже засмутиться. Напевно, для неї це був вагомий аргумент, оскільки після цього фрау починала їсти.

Одного ранку заходжу до неї в кімнату зі склянкою води і щось за звичкою розповідаю. Чую чітке: «Danke!» – від несподіванки мало не випустила з рук склянку. Шкода, що Юрген цього не чув. Розповіла йому про це, дуже зрадів.

Над моїми кумедними фразами сміялися разом

Будинок Майєрів,  розташований в Нойгеройті (околиця Штутгарта), за німецькими мірками невеликий: двоповерховий, поділений на 2 частини. В тій, де мешкають гер Юрген з дружиною,  в усьому панує тотальний порядок: речі на чітко визначеному місці, одяг на тремпелях, якщо це ванна – білосніжна, натерта до блиску, на підлозі жодної краплини води. Принцип ідеальності  у Майєрів поширюється на все, в тому й числі й на правильність німецької мови, яку я, звичайно ж, знаю недосконало (через це будувала інколи кумедні фрази, над якими ми сміялися разом). Гер Юрген постійно мене виправляв.

Проблеми з розумінням один одного були тільки на початку моєї роботи, але ми швидко навчилися їх вирішувати. Коли заходили в «словниковий тупик», брали аркуш паперу і починали малювати або пояснювали все мімікою й жестами.  

Стежити за здоров’ям – для німців норма життя

В будинку Майєрів я багато чому навчилася.

По – перше, планувати свій день: зустрічі і тому подібне. Адже від цього залежить якість життя. 

По – друге, якщо я звикла все  робити швидко, то гер Юрген говорив, що це не завжди добре.  Краще зробити раз, але грунтовно.

 По – третє, контролювати стан власного здоров’я. Для німців це – норма життя.

Крім того, навчилася в господаря, як харчуватися краще. Загалом мені дуже подобається культура харчування німців. В їхній кухні багато м’яса, немає обов’язкових перших – других – третіх страв. Лише одна, але дуже тривка. Легкий сніданок, неважка вечеря. Тут стежать, щоб харчування було збалансованим, в раціоні має бути риба, овочі, фрукти. Протягом всього періоду моєї роботи фізично я  почувала себе прекрасно. 

Я могла залишатися сама собою

Коли довго працюєш, психологічно дуже зближуєшся з сім’єю підопічного. Але постійно мусиш контролювати себе: ти не член цієї родини, щоб вносити свої правила й порядки – ти тут на роботі. Тож коли збиралася разом вся сім’я, я намагалася бути осторонь, якщо моя допомога не була потрібна.

Загалом мені було дуже комфортно в родині, там я могла залишатися сама собою. Крім того, за весь період мого перебування в Німеччині відчувала непідробну вдячність  господарів за ту роботу, яку я виконувала. Якщо ти ставишся до неї належно, німці дуже цінують це.

                                                                                                         Записала розповідь Тетяна Кружко

ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ:

ЗНАННЯ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ОБОВ’ЯЗКОВЕ!

МИ ПРАЦЮЄМО НАПРЯМУ З НІМЕЦЬКИМИ РОБОТОДАВЦЯМИ!

PROCURA — докладно за телефонами:

+38 066 193 76 26 (Viber/Whatsapp)
+38 096 193 76 26
Close Menu

Хочете працювати опікункою в Німеччині?
Залиште свій номер – і ми зв’яжемося з Вами.